Комплексне лікування вовчака

Точна причина СЧВ не ясна, але вважається, що взаємодія між генетичними факторами та факторами навколишнього середовища відіграє вирішальну роль. Аномальна активація імунної системи призводить до аутоімунних атак, що призводить до пошкодження тканин і органів організму.

Генетичні фактори:СЧВ, як правило, передається в сім’ях, і родичі пацієнтів мають значно вищий рівень захворюваності порівняно із загальною популяцією. Частота виникнення у однояйцевих близнюків значно вища, ніж у різнояйцевих, що вказує на зв’язок між СЧВ та генетичними факторами.

Екологічні фактори:
Сонячне світло: пацієнти з СЧВ часто відчувають спалахи захворювання після перебування на сонці, можливо, через індукований ультрафіолетом апоптоз клітин, що призводить до впливу антигену.

Ліки та хімічні речовини: зовнішні антигени можуть активувати імунну систему, що призводить до вироблення аутоантитіл і пошкодження тканин. Такі препарати, як прокаїнамід, гідралазин, хінідин та інші, можуть індукувати СЧВ.
Інфекції: патогенні мікроорганізми (такі як цитомегаловірус, вірус гепатиту С, вірус Епштейна-Барра тощо) діють подібно до ліків, зазвичай викликаючи вироблення аутоантитіл імунною системою.

Естроген: більшість типів СЧВ частіше зустрічаються у жінок дітородного віку. Вагітність і прийом естрогеновмісних препаратів (наприклад, контрацептивів) може призвести до загострення захворювання. Експерименти на тваринах показали, що естроген загострює вовчак у хворих тварин, тоді як тестостерон полегшує симптоми, що свідчить про тісний зв’язок між рівнем естрогену та початком СЧВ.

Клінічні прояви СЧВ різноманітні та включають, але не обмежуються:

Шкірні симптоми: висип, висип на обличчі у формі метелика (малярний висип), фоточутливість тощо.

Симптоми суглобів: артрит, біль у суглобах, набряк суглобів.

Симптоми з боку нирок: протеїнурія, гематурія, що може призвести до нефриту.

Серцеві симптоми: перикардит, ураження клапанів серця.

Симптоми центральної нервової системи: головні болі, судоми, когнітивні порушення.

Діагностика СЧВ включає кілька етапів:

Консультація: лікар запитує про основні симптоми, супутні симптоми, тривалість, минулі діагнози, лікування, сімейну історію тощо.

Фізичне обстеження: всебічне обстеження та оцінка тіла, зокрема шкіри, волосся, ротової порожнини та суглобів тощо.

Відповідні тести: аналізи крові, аналіз сечі, візуалізація, біопсія нирки тощо. Біопсія нирки передбачає невелику хірургічну процедуру, під час якої під місцевою анестезією отримують невеликий шматочок ниркової тканини для патологічного та імунопатологічного дослідження.

Окрім типових уражень шкіри, гістологічне дослідження та аналіз крові є діагностичними доказами. Велике значення в діагностиці має імунопатологічне дослідження. Характерними є позитивні сироваткові аутоантитіла, такі як антинуклеарні антитіла (ANA), анти-dsDNA антитіла, анти-Sm антитіла тощо. Зміни в титрах антитіл можуть відображати активність захворювання, і пацієнти з активною СЧВ часто демонструють підвищену швидкість осідання еритроцитів. Аналіз сечі може показати протеїнурію, еритроцити/лейкоцити та клітинні зліпки.