Захворювання
Цілісний підхід до лікування хвороби Альцгеймера
Профіль
Хвороба Альцгеймера (AD), скорочено від її англійського терміну, є найпоширенішим типом деменції у людей похилого віку. Це погіршує мислення, пам’ять і самостійність пацієнта, що впливає на якість його життя та смертність.
Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) охарактеризувало це як «руйнівну хворобу». Відповідно до Всесвітнього звіту про хворобу Альцгеймера за 2018 рік, опублікованого Міжнародною організацією хвороби Альцгеймера (ADI), на даний момент у світі нараховується щонайменше 50 мільйонів пацієнтів з деменцією. Очікується, що до 2050 року їх кількість досягне 152 мільйонів, причому приблизно 60–70% випадків будуть пацієнтами з хворобою Альцгеймера.
Проблема в лікуванні хвороби Альцгеймера полягає в тому, що механізм її захворювання повністю не вивчений. В даний час широко визнано, що дисбаланс між утворенням і кліренсом β-амілоїду (Aβ) вважається ініціюючим фактором нейродегенерації та початку деменції. Аномальні рівні β-амілоїду утворюють бляшки між нейронами мозку, які є нейротоксичними та призводять до дегенерації нейронів.
Етіологія
Захворювання може являти собою різнорідну групу станів, що виникають під впливом різних факторів (включаючи біологічні та психосоціальні). Дослідження вказує на понад 30 потенційних факторів і гіпотез, таких як сімейний анамнез, жіноча стать, травма голови, низький рівень освіти, захворювання щитовидної залози, похилий або пізній вік матері, вірусні інфекції та інші.
Клінічна характеристика
Початок хвороби повільний або підступний, часто важко визначити пацієнтам та їхнім родинам. Це частіше зустрічається у осіб старше 70 років (середній вік початку захворювання становить 73 роки для чоловіків і 75 років для жінок). У деяких випадках симптоми швидко стають очевидними після фізичних захворювань, переломів або психологічних стресів. Захворювання частіше зустрічається у жінок (співвідношення 3:1 до чоловіків). Основні симптоми включають поступове зниження когнітивних функцій, психіатричні симптоми, розлади поведінки та поступову втрату здібностей до повсякденного життя. Прогресування поділяють на три стадії на основі погіршення когнітивних здібностей і фізичних функцій.
Легка стадія деменції (1-3 роки). Симптоми включають втрату пам'яті, особливо в нещодавніх подіях; зниження здатності судити, з труднощами аналізу, мислення та вирішення складних проблем; недбалість у роботі чи домашніх справах, нездатність самостійно впоратися з покупками чи фінансовими справами, соціальні труднощі. Хоча пацієнт все ще може виконувати звичні повсякденні завдання, він бореться з новою діяльністю, демонструє емоційну байдужість, випадкове збудження і часто підозрілість. Існує боротьба з орієнтацією в часі та труднощами з розумінням географічного положення. Також поширеними є обмежений словниковий запас і труднощі з іменуванням.
Помірна стадія деменції (2-10 років). Симптоми полягають у серйозному погіршенні як короткочасної, так і довгострокової пам’яті, зниження візуальних просторових здібностей для простих структур і труднощів у часі та орієнтації в місці. Пацієнти стикаються з проблемами у вирішенні проблем, розрізняючи подібності та відмінності між об’єктами, і стають залежними від допомоги під час активного відпочинку, одягання, особистої гігієни та догляду. Вони втрачають здатність виконувати обчислення та демонструють різні неврологічні симптоми, такі як афазія, апраксія та агнозія. Емоційна байдужість трансформується в неспокій, постійне бродяжництво, нестриманість.
Важка стадія деменції (8-12 років). Пацієнти повністю залежать від опікунів, відчуваючи глибоку втрату пам’яті, залишаючись лише фрагментами пам’яті. Вони стають нездатними керувати повсякденною діяльністю, відчуваючи нетримання сечі під час контролю кишечника та сечового міхура. Вони можуть виявляти мовчання, ригідність, а медичний огляд може виявити позитивні ознаки залучення пірамідного тракту, примітивні рефлекси, такі як сильне хапання, обмацування та смоктання. Згодом вони можуть впасти в кому і, як правило, піддатися таким ускладненням, як інфекції.
Експертиза
Когнітивні оцінки: включаючи такі інструменти, як Mini-Mental State Examination (MMSE) для оцінки когнітивних функцій.
Дослідження зображень: МРТ і КТ головного мозку використовуються для виключення інших причин когнітивних порушень і виявлення змін у структурі мозку.
Електроенцефалограма (ЕЕГ): оцінює зміни електричної активності мозку.
Біомаркери: певні біомаркери крові або спинномозкової рідини можуть допомогти в діагностиці.
Діагностика
Діагностика хвороби Альцгеймера зазвичай передбачає виключення інших потенційних причин когнітивних порушень і ґрунтується на симптомах пацієнта, клінічних оцінках і дослідженнях зображень. В даний час для остаточного підтвердження діагнозу хвороби Альцгеймера все ще необхідне патологічне дослідження.