Кейси

Близько 6 років тому батьки хворого помітили відставання у розвитку порівняно з однолітками. Згодом вони звернулися за медичною допомогою до місцевої лікарні, де їй діагностували недорозвинення головного мозку та пройшли реабілітаційне лікування.

Було виявлено, що дитина не може самостійно стояти у віці 10 місяців, і згодом звернулась за лікуванням до Jining Annex Hospital, де діагноз вказав на затримку росту та розвитку. Проте ніякого специфічного лікування дитина не отримувала і постійно проходила реабілітаційну терапію в місцевому реабілітаційному закладі.

У хворої внаслідок перинатального гіпоксично-ішемічного ураження головного мозку та низької маси тіла при народженні спостерігається затримка росту та розвитку, що спричинило рухові порушення. Нинішній стан включає труднощі з самостійним сидінням, залежність від пасивного позиціонування та проблеми з стоянням окремо. Ходьба досягається схрещеною ходою, спостерігається значне підвищення м’язового тонусу та скутості суглобів обох нижніх кінцівок.

Близько 8 років тому пацієнт звернувся до лікарні у зв’язку з нездатністю ходити, йому поставили діагноз ДЦП, аномальна постава при ходьбі. Пацієнт звертався за лікуванням до кількох лікарень і пройшов більше року реабілітаційного навчання в місцевій лікарні. На даний момент пацієнт все ще демонструє ненормальну позу при ходьбі з ходінням лівої ноги на носок і скутістю лівої нижньої кінцівки.

Під час пологів у пацієнтки виникли ускладнення – обвиття шиї пуповиною та каламутність навколоплідних вод, що потребувало проведення реанімаційних заходів у відділенні інтенсивної терапії. У порівнянні зі звичайними дітьми зберігається затримка розвитку. На сьогоднішній день пацієнт не може самостійно сидіти, ходити, стояти.

Дитина через передчасні пологи та подальшу кисневу недостатність потребувала реанімаційних заходів і була поміщена в реанімаційне відділення. Це призвело до затримки ходьби: дитина встала приблизно у 2 роки, а ходила у 2 з половиною. В даний час обидві п'яти не можуть торкатися землі, а для ходьби характерна хода «ножиці». У 2018 році була проведена коригувальна хірургічна процедура, але результати не були задовільними.

Дитина не вміє самостійно сидіти. При надходженні у пацієнта спостерігалася слабкість у шиї, а коли йому допомогли встати, постава була помітно ненормальною. Верхні кінцівки значно витягнуті назад, руки мали форму «кігтя» з обертанням назовні, нижні кінцівки були жорсткими, коліна були розігнуті, пальці ніг торкалися землі, а права сторона тіла була більш уражена.

У дитини при народженні була гіпоксія та ішемія. У 1 рік помітили, що дитина не може самостійно сидіти і ходити. Після звернення за медичною допомогою поставили діагноз ДЦП, специфічного лікування не призначали. Після повернення додому дитина проходить самореабілітацію.

Приблизно 6 років тому пацієнт потрапив до дитячої лікарні Taian через раптову сильну лихоманку, на піку якої температура досягала 40°C. Після того, як лихоманка спала, у пацієнта часто з’являлися такі симптоми, як відхилення очей, піна з рота, м’язові спазми та втрата контролю над кишечником і сечовим міхуром, що призвело до діагнозу симптоматичної епілепсії.

Хворий відчуває труднощі самостійної ходьби внаслідок затримки мовного та інтелектуального розвитку. В даний час хворий в інтелектуальному і мовному розвитку відстає від однолітків. Вираз мови не дуже чіткий і плавний, а самостійне стояння виглядає нестійким.